Мирненський ліцей Лозно-Олександрівської селищної ради

Поради соціального педагога батькам першокласників

У спілкуванні зі своїми дітьми:

-Радійте вашому синові, доньці.

-Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном.

-Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи.

-Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.

-У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.

-Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими.

-Розмовляйте чітко, ясно.

-Будьте терплячими.

-Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.

-Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.

-Частіше хваліть дитину.

-Заохочуйте ігри з іншими дітьми.

-Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.

-Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.

-Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).

-Не втрачайте почуття гумору.

-Грайте з дитиною в різні ігри.

-Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.

-Частіше спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

-Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

-Не ставте забагато запитань.

-Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

-Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

-Не вигадуйте для дитини багато правил - вона перестане звертати на них увагу.

-Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми

Що треба зробити щоб діти поводилися добре?

1. Ваша поведінка є прикладом для дитини.

2. Навчіться змінювати ситуацію, а не дитину.
Тримайте цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, щоб потім не карати дітей за їхню природну цікавість.

3. Висловлюйте свої бажання позитивно.
Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте. Та якщо ви чогось категорично не бажаєте, формулюйте своє небажання чітко.

4. Висувайте реальні вимоги.
Завжди запитуйте себе, чи відповідають ваші вимоги віку дитини, ситуації, у якій вона опинилася. Якщо ви в принципі розумієте, що виконання ваших вимог є гарним, та нереальним варіантом — думайте про компроміс. У чому ви можете поступитися так, щоб можна було б бути впевненим, що дитина виконає те, що ви хочете?
Пояснюйте причину, яка впливає на ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими — використовуйте тактику переключення уваги.

5. Обирайте виховання без побиття та крику.
На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.
Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших. Пам’ятайте: людина може чомусь навчитися тільки коли спокійна, задоволена чи радіє чомусь. Це стосується і дорослих також.
Коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може достатньо глибоко усвідомити, за що і чому її покарано.

6. Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір.
Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що ви її постійно пригнічуєте.

7. Прислуховуйтеся до того, що говорить ваша дитина.
Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

Пам’ятайте:

Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини та взаєморозуміння.